Архітектори
Крокуючи біля голосних автострад
І ловлячи погляд сумних машин
Я знаю, що в цьому світі я не одна
Нас безліч, таких брудних.
Втомлених, подекуди самотніх
Без сумніву з гарячими серцями
Ми ловим світло і чекаєм дощ
Хоч він на щастя нас не полишає.
На одинці із похмурим небом
Що лягає на плечі знову
І ковтаєм його образи
Ніби старих, нових знайомих.
Ми відчайдушні, а може нам просто треба
Залишитись і будувати стіни
Наших майбутніх домівок
На розсипаних вщент руїнах.
Де колись розстелялись озера
Може гори, яка нам різниця
Ми шалені, а отже нестримні
Архітектори свого покоління.
2022-02-17 19:32:27
4
3