Архітектори
Крокуючи біля голосних автострад І ловлячи погляд сумних машин Я знаю, що в цьому світі я не одна Нас безліч, таких брудних. Втомлених, подекуди самотніх Без сумніву з гарячими серцями Ми ловим світло і чекаєм дощ Хоч він на щастя нас не полишає. На одинці із похмурим небом Що лягає на плечі знову І ковтаєм його образи Ніби старих, нових знайомих. Ми відчайдушні, а може нам просто треба Залишитись і будувати стіни Наших майбутніх домівок На розсипаних вщент руїнах. Де колись розстелялись озера Може гори, яка нам різниця Ми шалені, а отже нестримні Архітектори свого покоління.
2022-02-17 19:32:27
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
Дуже класний і глибокий вірш, натхнення і удачки вам✨☕✨
Відповісти
2022-02-17 19:53:22
Подобається
Дана Язовських
@просто веселка вельми вдячна💞буду старатись! 💔
Відповісти
2022-02-17 19:54:20
1
Дана Язовських
радію, що знаходжу відгук! 😍💔
Відповісти
2022-02-17 20:12:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4931
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2560