"Я п'ю найдорожчі напої з текіли"

Честер Фінч

(18+)
Я п'ю найдорожчі напої з текіли.. І беру щось для себе, із книг. І когось невміло, стану повчати. Як жити, як жити тобі.. Я п'ю найдорожчі напої з текіли.. І все це життя як-кіно. Тут грати не вмію, лише глядачем бачу лайно.. Я стільки разів, казав собі: -Досить! Досить робити добро.. Немає це сенсу, якщо з часом добро як-ярмо.. А люди всі різні, є щирі і мудріші. В житті знайдеш таких багатьох. Але потрібно триматися віри. Потрібно триматись разом.. Я п'ю найдорожчі напої з текіли.. І бачу людей я живих. Вони все ще будуть творити. Нехай це життя, не зламає їх..

2022-12-29 21:59:33

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

👍 Правдивий і мотивуючий вірш

Відповісти

2022-12-29 22:01:08

1

Честер Фінч

@Сандра Мей Дякую👏

Відповісти

2022-12-29 22:01:24

1

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2876

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13174