Персонажам

П'еро

(Цей вірш я присвячую всім персонажам всіх книг, що зачепили мою душу) А я й уже забув про те чуття, Як перевернеться остання зі сторінок, І замовкає враз серцебиття... Кінець. І на губах гіркий відтінок. Рядок останній і останнє слово, А починалося так гарно все колись. Спочатку складно, потім - винятково, З тобою я летів в небесну вись. Мов у Каліпсо, жалісне прокляття: Як тільки полюбити зможу знов, То припливає пліт з полін і шмаття, Аби з Огігії забрати ту любов. Прощатись важко. З вами споріднився. Та все ж так треба - вічного нема. І сміх гіркий тихо в душі розлився: Я ще повернусь, друзі! Все дарма! І будем знову мандрувать далеко, Переживемо радості й печаль. Я вас люблю, що тріпотить серденько. Не плачте, очі! Ще розвієм жаль!

2024-09-14 20:58:04

1

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4951

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1960