Втома

П'еро

Та скільки ж можна! Я втомився жити! У темряві кромішній між печалі Дивлюся тихо з вишньої орбіти, На те, як розбиваються скрижалі. Живу для когось, а собі оскома. Лишня людина в чорноті пустій. І втома. Втома. Лиш постійна втома. І для своїх бажань лиш крик: постій! Що хочу я - нікого не хвилює. Лише піклуйся все і всюди лізь. Життя йде повз і відчаєм вирує, І бачу лиш осудні морди скрізь. Болить душа і біль цей загасити Не знаю як. Кричати в пустоту? Клеймом розжареним лиш руку припалити: Фізичним болем вбити самоту. Може нарешті вже для себе жити? Робити те, що перше хочу Я? Та дивлюсь лиш з високої орбіти, Як засихає стоптана рілля.

18.02.2025

Інші вірші поета

Подарунок Немезиди Вінок журби Вечірній вітер Буремний дух

Інші поети

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

Elana

@Elana

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4931

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8348