Доля мінлива
Субстанція Ночі
Зачерпнуть скривавлені долоні Мертвої води із джерела. На папері, де малюють долі Вирок хуртовина замела. Не розтопить лід на блідій шкірі Вогнище багряно-золоте. Ненаситній, непокірній силі Надто мало знов буде тебе. Сутінки сповзають на світанку, Сіль - солодка, надто білі крила. Не приймай погордливу осанку, Доля, як і все живе - мінлива.
2018-05-25 11:00:05
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Субстанція Ночі
@Роман Верлассен дякую))
Відповісти
2018-05-25 12:31:42
1
Анонім
Він чудовий😍
Відповісти
2018-05-25 18:07:41
1
Субстанція Ночі
@Анонім спасибі💖
Відповісти
2018-05-25 18:11:07
Подобається
Інші вірші поета
Під дощем перламутрових мрій Повернись додому Бій в твоїй душі Послання
Інші поети
M@ïN ThïNg
@mainmoha
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
110
16
9046
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11837