Чорні ігри
Субстанція Ночі
Атакую і знов сховаюсь... Що дозволиш мені на наступний раз? Будем без ілюзій, будем без прикрас Поки ти не спиш, поки я вагаюсь. Тихих слів луна, мов отруйний газ, Дно очей сумних - наша зірка рання. Хоч скрипіли мої полум'яні гальма, Цю вразливість виставлю напоказ. Ти, на мить прозора, змішаєш барви, Я, тривожна, - ночі німий окрас. Будем без емоцій, чорноти образ, Моя суть - сирена, все така ж нагальна. Спалахнеш, іскришся - на короткий час. І стрілою в небо - там на двох мішені. Я ж - метаюсь. Я не гравець на сцені. І палала б довго, якби ти не згас. Що ж дозволиш мені на наступний раз? Всі атаки марні, всі щити - в руїнах Як палало море, і горіли стіни, Чорні ігри тільки єднали нас.
2019-08-20 12:51:36
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Субстанція Ночі
@Роман Верлассен щиро дякую)))
Відповісти
2019-08-20 16:50:21
1
Олександр Гусейнов
Гарно)
Відповісти
2019-08-20 19:12:15
Подобається
Інші вірші поета
Любити ти просто не вмів В супровід ритму Сила слова Сльозами з-під мокрих вій
Інші поети
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12262
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4871