Снилися мені...
Анна Вишневська
Як снилися мені яскраві сни Я вже забула що вони бувають. Вже кілька днів перед очима біль. А сни всі сірі, наче й там вбивають. Як спати буду я у мирні дні? Коли у вухах свист гармати Коли я чую вистріли гучні Коли кричу де мама й тато? Як снилися мені яскраві сни. В них хмари біло пурпурові Я забувала все і всіх Там існувала я і більш нікого. Коли настане той прекрасний день? Коли крізь сон я не кричатиму що духу Коли побачу поряд знов живих Батьків і друзів, родичів, знайомих. Я ще маленька, де ж мої батьки? Приходять уві сні і обіймають Лиш там щаслива буду навіки Із вірою що в снах люди не вмирають.
2023-03-26 05:50:21
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Чуттєво
Відповісти
2023-03-26 11:00:23
1
Анна Вишневська
@Н Ф Дякую ☺️
Відповісти
2023-03-26 11:01:01
1
Інші вірші поета
Тінь розплати Не повертаються герої.... Моє життя... Мамо, а татусь повернеться?
Інші поети
قطة صغيرة
@Psycho_Kitt
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4274
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5195