Тінь розплати
Завмирає серце і болить душа
В мене вже немає того що несла
Опустіла чаша, напустила зла
Біль і смерть неминучу в дім пронесла
Хмари темно-сірі принесли грозу
Замість чаші щастя - принесли пусту
Вона забирає радості життя
З нею ж зникають турбота й теплота
Прокинулась скорбота, оповила все
Зробила сиротою дитятко мале
Бігає босе, іграшку трясе
Як же пояснити, воно замале
Плачуть всі навколо і змарніло все
А скорботі смішно - сильною стає
Смішно їй від того - ніхто не спасе
А вона від цього тільки зростає
Відцвіли дерева, травка потемніла
І усе забрала ця нечиста сила
Дітки виростають похмурі і злі
В них немає мами, татко ж на війні
Кровоточить рана у серці малім
В неї відібрали її рідний дім
Виросте малятко буде мстити всім
Закладене горнятко злоби у нім
Розцвіли тюльпани у чужім саду
Сльози ще стікають, пам'ятають біду
Знище все навколо злоба, скорбота
І росте дитятко поки йде війна
В серці розростається тільки чорнота
Не дісталось дитяті любові сповна
З усіх сторін наближається, підла сволота
І починається справжня боротьба
Гримить чорне небо, блискавка січе
Дитя вже не плаче - гнів в крові тече
Очі, темні вуглики- світяться вночі
І відлуння вибухів у серці й у душі
Розбита колиска, згарище в дворі
Очі пам'ятають ці картини злі
Замість колискових - гуркіт гармат
Та в очах маляти - розірваний солдат
Жевріє помста в маленьких очах
Світло згасає у страшних снах
Вітер шепоче казки про війну
Дім, що розбитий - про чорну весну
Попіл летить понад згарищем дня
Вчора був татко, а зараз - посмертна плита
Мама лиш тінь на чорній стіні
Замість любові лиш тіні одні
Ніжні долоньки стискають метал
Дитинство згоріло у вихорі скал
Чорна весна не приносить тепла
Вулиці мерзлі, розбита земля
Виросте гілка зруйнованих мрій
Чи стане це дерево тінню надій?
Чи буде воно лиш відлунням розплати
Чорним насінням, що вчиться вбивати?
2025-01-30 15:52:43
6
0