Дівчина прокинулася дуже рано, зібравши деякі потрібні речі, вона вийшла на вулицю.

Холодний ранковий вітерець почав обвивати її розпущене волосся, перевіривши залишок лісу біля табору, вона зайшла назад у намет.

Ден тільки прокинувся.

- Ти вже зранку десь була? - Запитав він підійшовши до дівчини.

- Так, пройшлася по деяких місцях біля табору - відповіла Ран підійшовши до дорожньої сумки.

- Як твої рани? - Запитав хлопець допомагаючи дівчині збирати речі в наметі.

- Набагато краще дякую – відповіла вона.

- Ран

- Давай відкладемо нашу розмову до фестивалю, я правда дуже хочу зібратися і піти додому спати – з легкою усмішкою промовила дівчина.

- Гаразд, як тобі буде зручніше – з усмішкою відповів хлопець.

Через годину вся розвід-група зібрали намети та свої речі , та вирушили в сторону королівства.

Ран як завжди була зі своїми друзями та напарниками.

Хоч вони і вийшли вранці, але дісталися міста наступного дня.

Дійшовши до будинку дівчина просто мовчки стояла кілька хвилин, розглядаючи через його маску.

У її голові з'явилася думка про зміну простого невеликого житла на комфортніший і досить великий будинок.

- Треба обговорити все з Еліс ... - тихо промовила дівчина і зайшла всередину.

До неї відразу в обійми стрибнула її улюблена фея, вона обняла подругу у відповідь.

- Рааан, нарешті ти вдома - з яскравою усмішкою говорила Еліс - Я так скучила

- Я теж

- Логан якраз готує, переодягайся і давай до нас

- Як скажеш - відповіла ельфійка пішовши до себе.

Зайшовши в кімнату, Ран поклала свої дорожні речі на підлогу та зачинила двері.

Сівши на ліжко вона зняла маску тим самим поклавши її на тумбочку.

Тяжко зітхнувши дівчина почала переодягатися.

Ельфійка одягла легку льняну кофту з короткими рукавами і льняні шорти.

Вийшовши з кімнати, на неї з обіймами накинувся Логан.

Притиснувши дівчину до себе своїми сильними руками, він трохи підняв її.

- Логане! - зніяковіло скрикнула Ран.

- Як я радий тебе бачити! — з радісною посмішкою промовив хлопець піднявши дівчину на руки.

- Ти з глузду з'їхав?! Відпусти!

Перевертень поставив ельфійку на ноги та трохи відійшов.

- Ходімо їсти, я приготував багато чого смачного

- Ти й готувати вмієш? - Здивовано спитала дівчина - Здивував так здивував

- Я багато чого вмію, - сказав хлопець.

У цей момент він помітив червону пляму з боку дівчини.

- Ран?! Ти поранилася?! - злякано скрикнув хлопець, підійшовши ближче та піднявши край кофти.

- Гей! Не треба турбуватися, це лише невелика рана - відповіла дівчина опустивши назад частину тканини.

- Що трапилося?! - Розгублено запитала Еліс підійшовши до них, побачивши кров на кофті подруги вона злякалася і швидко побігла шукати аптечку.

- Еліс! - крикнула Ран. - Свята Едем допоможи... - важко зітхнувши, сказала дівчина, протерши перенісся великим і вказівним пальцями.

Також Ран дістала з маленької сумочки на ремені пляшок з рідиною, випивши його вона показала як рана відразу перестала кровоточити.

- Я ж сказала, що нічого страшного не сталося

– Як? – здивувався хлопець.

- Мені Кіра його зробила саме для таких випадків - відповіла вона - Гаразд підемо їсти

- Ране! - скрикнула Еліс підбігши з аптечкою.

- Ось дивись - сказала дівчина, показавши майже зажиту рану.

- Кіра дала зілля спеціальне? - Запитала фея поставивши аптечку на столик поруч з диваном.

- Вгадала

- Треба буде подякувати їй якось - задумалася фея.

Зайшовши на кухню, всі сіли за стіл і продовжили розмову.

На столі стояло багато різних страв, таких як: Тушене м'ясо оленерога з грибами, смажена риба, салат з диких овочів, запечена курка з яблуками та солодкою картоплею, солодкий пиріг з малиною та сирна запіканка.

Логан сидів поряд з Ран, розглядаючи її з ніг до голови.

Поклавши їй на тарілку трохи м'яса оленерога і салат , він подивився на дівчину.

- Дякую, але я б і сама поклала

- Я джентельмен , це я повинен допомагати леді

- Ех ... Наша розвідка до речі принесла свої плоди - сказала вона, почавши жувати м'ясо.

- І як? Їх вдалось знайти? - Запитала Еліс.

- Так - відповіла Ран проковтнувши шматок - Вони зараз на реабілітації, багато чого вони там пережили але тішить що всі живі

- Значить ... я скоро можу поїхати? - засмучено спитав Логан.

- Так, ми дізналися хто вистрілив у тебе

- І хто? – спитав він.

- Піарс...- відповіла дівчина.

- Виблядок - розгнівано сказав той.

- Мабуть ви знайомі

- Піарс? Хіба він не король світлих ельфів? - Запитала Еліс доївши салат.

- Якраз король, я не можу зрозуміти для чого він стріляв у тебе? - Запитала дівчина подивившись на хлопця - І звідки ти його знаєш?

- Ми мали знайти принцесу Лаяну, оскільки її батьки віддали наказ

– Навіщо вам принцеса? - Запитала Еліс.

- Який наказ? - здивовано спитала Ран.

- Вони пообіцяли пів королівства тому хто знайде її і також, вона стане дружиною одного з нас - відповів Логан наливши собі в склянку яблучний сік - Повинна була стати...

- Мда бідолашна дівчинка, добре що вона прийняла інший результат - сказала ельфійка усміхнувшись.

- Ти її знаєш? – з цікавістю запитала Еліс.

- Вона місяць тому померла у східному лісі - відповіла Ран - Я не знала що вона принцеса, навіть шкода її

- І справді бідна...

– Як ти поранення дістала? - Запитав Логан.

- Билася з гоблінами – коротко відповіла ельфійка.

- Одна? - розгублено скрикнув він.

- Спершу так, але потім до мене приєдналися

- З Альтер все добре? - Переймаючись запитала Еліс.

- Так, він сказав що відпочиватиме але якщо ти захочеш до нього то проти не буде

- Хех тоді я піду до нього - із закоханим настроєм відповіла Еліс пішовши до себе переодягатися.

- Добре удачі мила – з усмішкою сказала Ран.

- Дякую! - скрикнула фея у відповідь тим самим швидко переодягнувшись і вийшовши з дому.

Хлопець із дівчиною продовжували сидіти за столом та трапезувати.

- У тебе є хлопець? – спитав він.

- Кхем кхем ... - не чекаючи такого питання дівчина подавилася соком - Що вибач?

- Це не важке питання, мені просто цікаво

- Немає і не було - відповіла вона витершись паперовим рушником.

- Тоді я буду твоїм хлопцем, - сказав хлопець, поставивши дівчину перед фактом.

- Ні

- Я не питав

- Ти думаєш мною так легко маніпулювати? - з легкою усмішкою спитала вона.

- І не збирався, просто ти вільна і я вільний, то можна спробувати – відповів перевертень.

- Не можна, мені добре бути без пари , а ти пошукай іншу в іншому місці - сказала дівчина, вставши з-за столу - Було дуже смачно, дякую

Ран пішла до виходу, але тут до неї ззаду прибіг Логан та обійняв її міцно притиснувши до себе.

- Я не збираюся кидати затію закохати тебе в себе, ти будеш моєю незважаючи ні на що - тихо прошепотів на вухо дівчини.

- Хех це смішно - з усмішкою сказала вона повернувшись до хлопця обличчям - Добре ... я дещо поясню тобі

Схопивши його за комір притягнула до себе, відстань між їхніми обличчями була досить близькою.

- Логане , я ціную твою сміливість, але мені не потрібно це - сказала дівчина не відпускаючи його - Кохання та прихильність повинні розвиватися природним чином, на основі взаємної поваги , не потрібно мені нав'язувати свою думку

З цими словами дівчина відпустила короля та відійшла на крок назад, створюючи деяку відстань між ними. Вона хотіла побачити його реакцію та зрозуміти, наскільки серйозно він ставиться до її слів.

Вовк дивився на дівчину змішаними почуттями. Він розумів, що його вчинок був некоректним та неправильним. Він кивнув та вимовив із тоном жалю:

- Ти маєш рацію, я дуже швидко поспішив перейшовши кордони, я не хотів тебе залякувати чи створювати дискомфорт, я просто... злякався втратити тебе, але готовий дати тобі час та простір, щоб ми могли краще пізнати один одного

Дівчина спостерігала за ним , бачачи щирість у його очах.

- Я приймаю твої вибачення, але будь уважніше в майбутньому, кохання не може бути насильством, сподіваюся моє рішення для тебе зрозуміле?

Логан кивнув з розумінням та посміхнувся.

- Безумовно, я поважатиму твоє рішення й дам тобі час

Вони обмінялися посмішками та вирішили дати один одному вибір , дозволяючи їхнім дружнім стосункам розвиватися природним шляхом.

Хоча сама дівчина знала , що стосунків в них не буде.