Настала ніч, на нічному небі вишикувалися зірки.

Місяць освітлював замок у якому проводився бал.

На балу було багато істот, ельфи сонця та місяця, великий рід золотих перевертнів, феї ранкових променів та мерехтливих зірок, старовинний рід гоблінів і вічно мандрівні друїди.

Серед них усіх була ельфійка, чий рід можна було вважати мішаним, оскільки її батько був місячним, а мати – сонячним ельфом.

Вона була одягнена у легку бежеву атласну сукню з вишивкою на рукавах, оголені плечі та невелике декольте, світла , майже прозора накидка з легкої тканини була прикріплена до сукні, створюючи ефект крил.

Туфлі на невеликому підборі з місячними кристалами посередині та бокам.

Хвилясте волосся було злегка закладене шпилькою у формі метелика, світло-русяві пасма ніжно спадали на плечі юної дами.

Кругле миле личко, пухкі маленькі губи , невеликий ніс і маленькі загострені вуха на яких красувалися сережки.

Дівчина стояла та дивилась на всіх своїми сірими з блакитним відливом очима.

-Дорогенька - ніжним голосом сказала жінка підійшовши до дочки.

-Так матінко? - з усмішкою спитала вона.

-Як тобі бал?

-Він чудовий, а вам як?

-Також, мила, ми з твоїм батьком обговорили дуже важливу тему...

-Якщо знову про заміжжя, то навіть не думайте, що я погоджуся - відповіла вона дивлячись на свою матір впевненим поглядом.

-Але мила, тобі потрібно вийти заміж

-Спасибі, але я сама вирішу що мені робити-зухвало відповіла дівчина обернувшись спиною до злої  жінки.

-Тобі скоро вісімнадцять , ти вже вважаєшся старою дівою

-Мені все одно...-також спокійно відповіла вона.

Тим часом за дівчиною спостерігав хлопець років двадцяти, він був із роду золотих перевертнів.

Коротко пострижений.

Одягнений у чорний костюм із краваткою, золотими запонками та золотим обведенням по краях рукавів, чорні відполіровані туфлі.

Серйозні темно-блакитні очі, в яких можна побачити зимовий вечір.

Кругле трохи витягнуте обличчя з трохи грубуватими рисами, вони надавали більшої харизматичності, густі брови, невеликий ніс та пухкі губи.

Він стояв біля своєї матері та пив вино з келиха, який тримав у руці.

-Ну що синку? Вибрав ту, яка стане твоєю дружиною?

-Думаю мені підійде ельфійка - відповів він продовжуючи дивитися як дівчина спілкується з усіма.

У його очах вона була ще прекраснішою, її посмішка змусила серце вовка стискатися і ніби злітати.

-Ти впевнений? - знову спитала мати здивовано дивлячись на сина.

-Так, вона мені найбільше сподобалася - відповів юнак подивившись жінці в очі.

Вовчиця розуміла, що якщо вони і вибирають пару, то це назавжди.

-Добре, тоді завтра відправимо листа їм, сьогодні потрібно відпочити

-Дякую матінко

За кілька хвилин почала грати музика. Усі знайшли свої пари та починали танцювати.

Лаяна стояла і дивилася за всіма, феї були одягнені в легкі шовкові сукні без бретельок та з відкритою спиною, на їхніх спинах були красиві золотисті крила від яких йшло чарівне сяйво , волосся прекрасних фей було розпущене.

Ельфи чоловіки були одягнені в білі костюми із запонками на яких було місячне каміння, волосся було зачесане або просто закладене в хвіст.

Ельфійки, були в довгих атласних сукнях деякі з короткими рукавами, у більшості було розпущене волосся.

Раптом до дівчини підійшов хлопець.

Гарний високий хлопець років двадцяти восьми, квадратне обличчя з гострим підборіддям, загострені вуха, серйозні сірі очі, середній ніс, пухкі губи та густі брови.

Густе волосся завдовжки по плечі.

Одягнений у чорний фраг і із золотими запонками.

Він був із роду сонячних ельфів.

- Здрастуйте міледі - чемно сказав чоловік трохи нахилившись.

- Здрастуйте пане - з усмішкою відповіла дівчина.

- Чи можу я запросити таку прекрасну леді на танець? – спитав він.

- Не смію відмовити - відповіла юна леді з усмішкою, хоча відчувала неприязнь.

Хлопець узяв руку дівчини і повів у центр зали і тим самим ніжно взявши її за талію.

Лаяна, поклала одну долоню юнакові на груди, а друга була в його руці.

Легка сукня кружляла в такт парі, а всі дивилися із захопленням.

Через кілька хвилин вони закінчили і леді подякувавши юнакові хотіла йти, але він вирішив поспілкуватися з нею довше.

- Пане , вибачте моє невігластво, але мені час

- Хоч скажіть, як вас звати? - питав він взявши дівчину за руку.

- Моє ім'я Лаяна - відповіла вона забравши руку - Якщо ви вже запитали, то як ваше ім'я?

- Піарс Великодушний, моя леді – відповів він з усмішкою.

- У вас чудове ім'я принцесо - сказав вовк підійшовши до них.

- Дякую – відповіла вона.

- Ви сьогодні чарівно виглядаєте моя леді - сказав Логан взявши леді за руку та поцілувавши її тильну сторону.

- Вельми вдячна

- Мене звуть Логан моя пано

- Приємно познайомитись пане

Пройшло не так багато часу, а юна особа пішла до батьків.

Бал тривав приблизно години дві і потім усі роз'їхалися своїми палацами.