Безсмертні
Звичайний ранок, сон звичайний, Звичайний дім, звичайна мережа. Усіх поглинув сум звичайний, Ця вічна нескінченная нудьга. Ми всі є в'язнями бездонної печалі, Що є жорстоким нашим глядачем. Вона зібрала до купи всі деталі І темрява змінилась відчаєм. Немає світла більше в світі, Дійшли до цього ми самі... Колір яскравий в самоцвіті Змінивсь і втратив свою міць. Безмежний сум, печаль безмежна, Безмежний відчай, безмежная нудьга. Усіх згубила доля ця безмежна, Звичайний вчинок не сповнений добра. Ви постривайте, але ж надія Дарує світло, сповнює тепла. Не може перетворитись ця подія В трагедію, складену з суму та зла. Ще є можливість все змінити, Прокласти шлях до майбуття, Нудьгу та відчай замінити На душу сповнену життям. Чудесний ранок, день чудесний, Чудесний дім, чудесна мить. Ти теж будеш завжди чудесним, Як зхочеш все в собі змінить.
2018-10-28 08:51:58
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Joseph Slowly
Можеш написати будь ласка які, я щось не можу зрозуміти😅
Відповісти
2018-10-28 08:57:08
Подобається
Joseph Slowly
Це я так і задумав(і це ж здається називають не паразитами а якось типу повторів)
Відповісти
2018-10-28 09:01:30
Подобається
Joseph Slowly
А, щось слово забув 😅 Дякую))
Відповісти
2018-10-28 09:04:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6482
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9539