Безсмертні
Joseph Slowly
Звичайний ранок, сон звичайний, Звичайний дім, звичайна мережа. Усіх поглинув сум звичайний, Ця вічна нескінченная нудьга. Ми всі є в'язнями бездонної печалі, Що є жорстоким нашим глядачем. Вона зібрала до купи всі деталі І темрява змінилась відчаєм. Немає світла більше в світі, Дійшли до цього ми самі... Колір яскравий в самоцвіті Змінивсь і втратив свою міць. Безмежний сум, печаль безмежна, Безмежний відчай, безмежная нудьга. Усіх згубила доля ця безмежна, Звичайний вчинок не сповнений добра. Ви постривайте, але ж надія Дарує світло, сповнює тепла. Не може перетворитись ця подія В трагедію, складену з суму та зла. Ще є можливість все змінити, Прокласти шлях до майбуття, Нудьгу та відчай замінити На душу сповнену життям. Чудесний ранок, день чудесний, Чудесний дім, чудесна мить. Ти теж будеш завжди чудесним, Як зхочеш все в собі змінить.
2018-10-28 08:51:58
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Joseph Slowly
Можеш написати будь ласка які, я щось не можу зрозуміти😅
Відповісти
2018-10-28 08:57:08
Подобається
Joseph Slowly
Це я так і задумав(і це ж здається називають не паразитами а якось типу повторів)
Відповісти
2018-10-28 09:01:30
Подобається
Joseph Slowly
А, щось слово забув 😅 Дякую))
Відповісти
2018-10-28 09:04:07
Подобається
Інші вірші поета
Кінець та початок Шепіт морів Кузня душі Життя прекрасне
Інші поети
Сергій
@sushko18
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2761
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5262