Прокляті душі

Joseph Slowly

Пливеш ти кораблем нескоро, Немає в трюмі вже нікого... Пливеш і бачиш океан, Який узяв тебе в оман. Глибокі води, небо темне, Безжальний шторм, життя даремне. Пливеш і бачиш моряків, Таких нікчемних хробаків. Кожен із них грішник страшенний, Продав життя за скарб мізерний. Один хотів жінок без волі, Щоб ґвалтувати у полоні. Другий же був більш скромніше, Лиш вбив сім'ю, щоб виглядать сильніше. "А капітан то чим згрішив, Він навіть пальцем не ворушив? Він не хотів ось того всього, Проте так склалась доля в нього. Матроси вийшли з-під його контролю, Не винен він, що втратив над ними волю." Поглянув в воду ти на капітана, Ланцюг тримав, душа катувана... Він просто плив на кораблі, Дививсь у небо на кровавім тлі... Відвів ти погляд в море, в даль, Наповнив серце твоє жаль. І плив ти просто кораблем, Спалив матросів кровавим тим вогнем...

2018-12-22 16:49:40

Інші вірші поета

Життя прекрасне По той бік Янгольські крила Спостерігач

Інші поети

Олександр Фолдов

@Foldov_Fox

Стефанія

@Rusanna_Vognuk

Edelweiss

@Edelweiss

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13240

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9539