Жив минулим...

Олександр Гусейнов

Я жив минулим, тими днями Тими спогадами жив І щоб пройти поміж світами Машину часу, взяв, створив Скільки всього слід сказати Когось спасти та щось змінити Невдалі дні з життя прибрати І долю в край переродити Лихих людей з життя прибрав До мудрих став я прислухатись Найкраще все з горой черпав Вершини прагнув я дістатись Зробив все вірно, так як слід Мною можуть всі пишатись Майбутнє буде вже без бід Час мені назад вертатись... Нарешті я прибув додому Купа грошей, гарний дім Але радіти слід самому Я тут чужий, чужий їм всім Так прагнув я до ідеалу Відшивав кого хотів Марно ліз до п'ядесталу Марно в трон жадоби сів Немає друзів і кохання Я зтер з життя їх назавжди І лиш в думках кручу до-рання Спогади, як бризг води Навіщо я змінив минуле? Навіщо я створив її? Даремно я трусив забуле Тепер все інше, всі чужі! Не будьте ви такі як я! Вперед дивіться, лиш вперед! Таким як є любіть життя! І хоч не завжди то, як мед Але не слід минулим жити І жалкувати про усе Те, що є умій цінити А час вперед нехай несе

2020-07-12 07:46:11

14

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2425

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11524