Хмарно, дощ, на дворі злива...
Олександр Гусейнов
Хмарно, дощ, на дворі злива А ти в вікні сидиш щаслива Пончик, кава на столі Думки про нього в голові Сторінки з книг лежать, сумують Казки тебе вже не дивують Душі твоїй не до читання Бо в серці є своє кохання Раніше ти ховалась там На сторінках любовних драм Свого кохання ти не знала Чужі історії читала Сторінки пилом пропадають Вони мовчать, вони чекають Зустріне твій Титанік кригу І знов візьмеш у руки книгу Любов не вічна, вибачай Не завжди теплим буде чай Все що горить, колись згорає Все що живе, колись вмирає І тільки книга по за часом Вперед прямує ніжним вальсом І серед слів, під час читання Живе з тобою в ній кохання
2020-11-12 14:30:34
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Cara Ebon
Замечательное стихотворение, браво. Молодец.👍🏿
Відповісти
2020-11-30 08:37:12
1
Cara Ebon
😊
Відповісти
2020-11-30 08:37:15
1
Олександр Гусейнов
@Cara Ebon Спасибо)
Відповісти
2020-11-30 10:15:38
Подобається
Інші вірші поета
МОЄ - ТВОЄ СЕРЦЕ РОЗПОВІДЬ ПЕРЕВЕРТНЯ Постать в темряві Не вміють люди...
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2682
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2309