Хмарно, дощ, на дворі злива...
Олександр Гусейнов
Хмарно, дощ, на дворі злива А ти в вікні сидиш щаслива Пончик, кава на столі Думки про нього в голові Сторінки з книг лежать, сумують Казки тебе вже не дивують Душі твоїй не до читання Бо в серці є своє кохання Раніше ти ховалась там На сторінках любовних драм Свого кохання ти не знала Чужі історії читала Сторінки пилом пропадають Вони мовчать, вони чекають Зустріне твій Титанік кригу І знов візьмеш у руки книгу Любов не вічна, вибачай Не завжди теплим буде чай Все що горить, колись згорає Все що живе, колись вмирає І тільки книга по за часом Вперед прямує ніжним вальсом І серед слів, під час читання Живе з тобою в ній кохання
2020-11-12 14:30:34
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Cara Ebon
Замечательное стихотворение, браво. Молодец.👍🏿
Відповісти
2020-11-30 08:37:12
1
Cara Ebon
😊
Відповісти
2020-11-30 08:37:15
1
Олександр Гусейнов
@Cara Ebon Спасибо)
Відповісти
2020-11-30 10:15:38
Подобається
Інші вірші поета
Микола хтів порадувать дружину... МОЄ - ТВОЄ СЕРЦЕ Щоночі музика лунає... СПОВІДЬ ВАМПІРА
Інші поети
mrs_nali
@mrs_nali
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13241
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
42
7
2776