СПОВІДЬ ВАМПІРА

Олександр Гусейнов

Холодне тіло. Серце не стучить Збиравсь піти та щось тримає душу Відчуття відсутні, ніщо вже не болить Лише від сонця в день ховатись мушу Звик спати в чорній домовині Вона - мій дім, вона - мій спокій Їжа має смак гіркої полині Не радий я, цій долі, новій Похмура ніч пробуджує мій голод Я змушений іти на полювання Вона тремтить і відчуває холод - Пробач, прошу, - скажу я на прощання. Гострі ікла прокусили шкіру Таку теплу, неціловану та юнну Жадібно ловлю червону хвилю Краду життя, бо тільки так існую Кров - така солодка як вино Приносить щастя, добавляє сили Немов наркотик, вже не вивести його Він молодить, дарує крила Спинитись хочу та не можу Смак крові знов веде на вбивство Повільно з розуму я зходжу Час зупинити це насильство Де ж ті мисливці? Де той кіл? Який проколить грішне серце В замку пилом пропадає діл Павутиною вкрилося люстерце Настане час, коли зберусь із духом На сонце вийду і згорю Мій пил впаде на землю пухом Душа замок цілує у Раю Але мені ворота не відчинять - Гори у Пеклі, диявола творіння! Піду, бо зрозуміла ця причина Вампір, не має права на спасіння ©Алекс Рейн

2019-05-06 09:45:49

14

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Олександр Гусейнов

@Еріка Ангел Спасибі:)

Відповісти

2019-05-06 11:46:12

Подобається

Анна Кроу

Гарно, навіть дуже гарно

Відповісти

2019-05-06 12:17:35

1

Олександр Гусейнов

@Анна Кроу Приємно чути:)

Відповісти

2019-05-06 13:28:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1513

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

44

3

841