اعتقادات خاطئة
حين أظن في لحظة بأني امتلكت العالم بيدي وأكون في قمة سعادتي وفرحي، ولكن في لحظه انعكس كل شيء إلى فراغ إلى خيال مرعب لا مفر منه، حينها أصبحت أرى السواد من حولي أرى قلبي المنفطر ودموعي المنهمرة دون انقطاع؛ خسرت ما كنت أحلم به منذ زمن بعدما حصلت عليه في يدي تحول إلى سراب لا يمكنني لمسه حينها فقط خارت قواي واستسلمت لما ألت إليه الأمور. عندما كنت أحارب الجميع اعتقدت لوهلة أنني سوف أفوز ولكن اتضحت الأمور لي؛ أنني كنت أخسر فحسب، وليس هذا فقط بل هدم كل شيء بنيته أو كما ظننت أني فعلت. أصبحت فارغة من الداخل كالحجارة التي لا تدب فيها أشكال الحياة . قلبي لم يعُد كما كان، ذاتي تشتت وانهارت. عقلي صار في صراع دائم لا ينفك من زيادة العقد التي لا حل لها عندي .اِظْهَرْ للجميع أنني بخير ولم يصبني أي شيء، ولكن على من أكذب؟ عليهم؟ أم على نفسي الضعيفة والمنكسرة التي تتوارى خلف الأكاذيب التي لا حصر لها ورغم ذلك أنظر دائمًا لمَن حولي لعل أحدهم يشعر بي وينتشلني من ظلمات حياتي ويبددها للأبد. ........................ أعتذر عن أي أخطاء إملائية. أي نقد؟ أتمنى أن تعجبكم ☺️☺️
2020-07-26 15:48:58
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2711
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13182