أريد الحريه !!
أنظر لكل شخص مر في حياتي سواء تعمق بها أم كان عابر سبيل، كأنه طوق النجاة الذي سيمنعني من الغرق أكثر في أعماق الحزن الذي يحطم ما بداخلي شيئًا فشيء. عيناي تقول الكثير والكثير،ولكن فاهّي عاجز عن البوح عما بي، مجبورة على فعل أشياء لا أريد أن أقوم بها. ولكن ماذا أفعل؟ ما بيدي حيلة أقوم بها لتمنعني من أن أجبر على ما لا أرغب؛ كل مرة أرغم على شيء أَمْقُتهُ يولد شيء يتحرك بداخلي يجعلني أود أن اصرخ بأعلى صوتي كي أطلب الرحمة. فقلبي قد تهالك من كثرة التدريب على التصويب عليه بكل أريحية من قِبلهم. الدموع تغمر عيناي تطالب بالنزول على وجنتي بغزارة، ولكن بكل بساطة لا أستطيع، فأنا مكبلة بأصفادِ من حديد تمنعني على فعل أبسط الأشياء التي تجعل المرء يرتاح كالبكاء. ولكني ممنوعة من كل شيء يسبب لي الراحة النفسية والجسدية والمعنوية، كجارية لديهم لا أقول شيء غير نعم ولم يضعوا كلمة لا في قاموسي كي أقوم باستخدامها وألا أتحرك من مكاني قيد أنملة إلا بإذن منهم. فهل أجرؤ على التمرد والشروع في العصيان على مطالبهم التي تستدرجني إلى الموت ببطيء. فلا يوجد في قوانينهم الرحمة؛ من عصى يجلد ومن رفع صوت على مولاه بحد السيف يقتل. وأنا يا سيدي ضعيفة جبانة لن تحتمل الجلد أو القتل فأنا أرى ثمن حياتي هو سحق سعادتي التي لم اختبرها منذ نعومة أظافري. تذوقت من المر ما لم يذقه أحد، فالعلقم الذي كان في فاهّي أصبح كالماء الذي أرتوي به عندما يصبح حلقي جَافًّا. ملامحي من الشقاء تشكلت، فلا تأتي الآن تسأل ما بي! كأني في شيخوختي وأنا في أوج شبابي. فلا أقدر على البوح بأن أطالب بالمساعدة، ولكن عيناي تناجي فهل من ملب لطلبي؟ لأخذ حقوقي من أوغاد الزمان الذين تربعوا على عرش الشيطان بكل جداره وبدون منازع! فمن يفعل ذلك في بنى جنسه بقسوة ودون شفقة على حالهم ما هو إلا ملعون قد ولد من بطن شيطان كي يبطش على كل ما تراه عيناه. …………………….. أعتذر عن أي أخطاء إملائية. أي نقد؟ أتمنى أن تعجبكم ☺️☺️
2020-07-24 13:46:17
2
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6256
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1716