Все просто
Zhenya Blyzniuk
Вечір. Тиша. Сніг лапатий. Поряд кіт іде вусатий. Ніч. Кохання. Милий дім. Сумувала за цим всім. Чашка кави. Свічка. Співи. І, невже, ми знов щасливі? Річка. Мостик. Пішки йдемо. Життя разом проведемо. Ліжко. Пристрасть. Почуття. Так, отут я вся твоя. Ранок. Чай. Смачний сніданок. Й поцілунок наостанок. Офіс. Люди. Йду додому. Відчуваю сильну втому. Ти. Вечеря. Вірші милі. Обидвоє ми безсилі. День у день одна рутина Та кохана скрізь людина. Що ще треба, аби нам весь світ заздрив, мов богам?
2021-01-11 23:21:42
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Aleksandr Bilogura
Гарно 🤗🔥
Відповісти
2021-01-12 00:15:48
Подобається
Zhenya Blyzniuk
@Aleksandr Bilogura дякую🖤
Відповісти
2021-01-12 06:32:36
1
Інші вірші поета
За що? зимові хроніки Знайти відповідь те, про що мовчать
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4333
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323