Повіндалимо?
Юлія Мушак
Вечірнє місто все в вогнях.. Руїни замку в самотині Немов малесенька дитина, Що загубилася в віках. Осіннє сонце вже сховалось. На небі виграють зірки. І лише замок в самотині, Що впав від людської руки. В серцях людських, неначе в шатах, Живуть лиш генії краси. Та в головах сидить руйнатор, Що хоче крові та війни. І кожен день для нього свято Бо кожен Божий день в вікні Видніється стара руїна- Краса, що впала від війни. Там кожен камінь - древній спогад. Бійниці бережуть сліди Відважних воїнів, що впали Коли вандали прибрели. І духи в замку не єдині - Таких є безліч по землі: Таких, що жити захотіли Та впали від руки війни.
2018-03-21 11:55:28
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Мушак
, дякую, мені дууже приємно)
Відповісти
2018-03-21 12:35:45
Подобається
Інші вірші поета
Це кохання? А знаєш, мамо... Трішки за північ Відьмина доля
Інші поети
Emily Mcbroom
@Lol_books
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3828
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2666