Трішки за північ
Юлія Мушак
Дванадцята нуль-нуль. Спокійно і тихо. На небі - зірки, А під небом - квіти. Десь там літають мрії, Там скачуть примарні Недоспані сни, Чудові і гарні. Дванадцять нуль-один. Все місто мов у чарах І в ньому кожен спить, Живе у снах кумарних. Під дахом спить кажан Й малятко пригортає. Сімя - це найдорожче: У місті кожен знає!!! Дванадцята нуль-два. Гора поруч дрімає. Вона усіх у місті Від бід оберігає. Застиг холодний вітер, Теж очі закриває... І навіть кіт - гуляка Вже солодко дрімає. Дванадцята нуль-три. Я чую подих міста. Чую, як під вікном Тихенько хтось насвиснув. То, мабуть, місяць вийшов. До зіроньок гукає: Він же їх усіх До тиші закликає. Дванадцята нуль-пять. Як швидко час спливає! Ми у своїм житті Чомусь все не вспіваєм... Та зараз місто спить, А так рідко буває!
2018-03-21 12:35:09
0
0
Інші вірші поета
Блукати... Картаті сорочки, картаті душі... А знаєш, мамо... Відьмина доля
Інші поети
Аня
@Ann_000
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3178
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4508