Сила в кожному
Ярина Залужна
Ми не народжуємося сильними. Ми стаємо такими! Через проблеми, страхи й біди У ті часи коли ми були молодими. Так буває важко, а часом неможливо, Та треба пам'ятати, що для вас важливо. Пам'ятати дитячі бажання й мрії, Й заради них плекати всі надії. Будь свого щастя охоронцем, Повір, що попадеш в мішень. Після грози завжди буває сонце, А після ночі завжди приходить день. Борись за своє право й думку І не зважай на чужу критику. У них лиш заздрість в очах, Бо вони не бачать твій важкий шлях.
2023-03-09 08:36:56
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
👏 Гарно, життєво, це немов опис життєвих незгод, труднощів й заклик не здаватись попри всі негаразди.
Відповісти
2023-03-09 09:10:58
2
Марго Форевер
Хотілось би щоб це було моїм девізом.
Відповісти
2023-03-14 21:09:13
2
Ярина Залужна
@Марго Форевер а ви трішки більше повірте в свої сили і воно так станеться ;)
Відповісти
2023-03-14 21:09:58
1
Інші вірші поета
Вінець гордості Прірва Правильна людина, не правильний час Рятівний круг
Інші поети
Charlie
@CharliePage
H O P E
@hopeless382
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1107
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919