LIL PEEP - Angeldust
Ці очі бачили занадто багато нестерпного, А душу крутило від болю і сотень оманливих висловів. День справді чудовий, він спершу про це зазначив, І потім помітив, що Хлопчик у Дзеркалі вистояв. Та час не лікує так швидко, як мама казала, А ти ніякий не мікрокосм, а всесвіт. Ти небом крокуєш, збираючи зоряне сяйво, За погляд пронизливий заздрісно прозваний деспотом. На згадку про силу, стокрильну могутність духу, Єдине, що треба, вчасно прикласти лід. Він жив, він палав, а наразі лежить забутий, Помножений ніччю на ксанакс та фентаніл. Якби тоді знали, що доля планує зраду, Малює секундами шлях за морську далечінь, Життя уві сні не здавалося б досить привабливим, А любов проявляли б без жодних на те причин. Звіт токсикологів – тіло вкривається кригою, І все, що лишилося після – сіпати плечі, Серце крихке не мало так швидко стихнути. Засинай, пташенятко, побачимось. Безперечно. 09.02.23
2023-02-09 18:22:45
0
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4240
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5145