Ты посидишь со мной?
Ты посидишь со мной, подумаешь о жизни? И, может, даже спросишь «как дела?» Всегда тебе казалась я капризной, Всегда себя я пагубно вела. И твоё чувство, тот мороз по коже, Что вызывали колкие слова, Меня частично задевали тоже, А мне казалось: я во всем права. Стараюсь я задеть тебя угрюмо, Подогревая ненависть в крови, Тебе не объяснить, что это юмор, А ты таки конкретно уязвим. Когда мы познакомились однако, Я поняла почти без предисловий, Что открываешься ты далеко не всякой И продолжала дальше сквернословить. Меня поставили в тупик твои вопросы: «Ты посидишь со мной, Оливия, чуть-чуть?» В ответ я бросила чуть слышный отголосок, Чтобы свою неприязнь подчеркнуть. Ты посидишь? Ты точно не уйдешь? Я слышу, как-то ты засуетился. Ну вот когда, когда же ты поймешь, Что ты не просто в жизни заблудился? Ты отшутился, снова, еле слышно, Бредешь к себе и мы уже враги, Опять стоять мне рядом неподвижно И извиняться за свои грехи. Я никогда не стану уязвимой, Ты посидишь, простишь меня когда-то, Этот конец нам был необходимым, Весь этот финиш для меня стал стартом. Ты посидишь со мной, останешься на вечер? И может даже сможешь изменить Свое желание остаться безупречным, И мне все меньше хочется съязвить. Мы посидим, поговорим о людях И знать в итоге буду только я, Каким местами ты бываешь нудным, Каким же интересным иногда…
2022-12-17 12:46:39
0
0
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17173
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2367