Колгосп нашого часу
Віталій Жох
Все так змінилось Аж дивно стало Як нас у клітки Усіх загнали Ніби під куполом ми опинились Вже і не дихаєм, і не живем Молимось ми лише про пощаду Щоб все це минулось, Щоб все це пройшло Ми ж просто дурні Придворні блазні Для королів що на горі Служимо їм Танцюєм, співаєм Й щастя нового вже ми не зазнаєм
2021-10-17 11:01:08
0
0
Інші вірші поета
Лицар Крізь вогні канонад Співці безсмертних од Сумні реалії нашого життя
Інші поети
Iryna Markova
@iryna_markova
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4779
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10214