Крізь вогні канонад

Віталій Жох

Крізь вогні канонад У холодних окопах Захищають Вкраїну Нащадки героїв Нащадки Бандери Петлюри, Мазепи Нащадки Богдана І князів-королів Вони волю і душу Кладуть за наш дім В бородьбу без вагання Крізь втрати страждання До Волі бажання В самоті проклинання Крізь муки зітхання До щастя й кохання Крізь вогні канонад У холодних окопах Захащають Вкраїну Людськії сини Скільки вже полягло Скільки втрат понесли А скільки ще поляже? За мирниє небо І тиху годину За свою дівчину За нашу Країну На теренех сходу Де стоять терикони Де грім є гарматний І постріл чужий Захищають герої Нашу мати-Вкраїну Від злої напасті Проклятой орди.

2021-10-17 10:58:48

Інші вірші поета

Лицар Співці безсмертних од Сумні реалії нашого життя Колгосп нашого часу

Інші поети

somewhere

@somewhere

شه

@Theoo

Menna Mostafa

@Menna_Mostafa

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11395

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2616