Таємна повість у пітьмі
Вер Веріґо
Таємна повість у пітьмі, Яскравий місяць угорі, З вікна дивитися униз - Це так цікаво, подивись! Там люди бігають, кричать, І щось говорять про печать, І кожен хоче розказать, Й проблеми свої рахувать. Один боїться, бо малий, Другий не хоче, бо старий, У третього зламали тин, А от четвертий - блудний син. І ось подивишся униз, Ти розумієш, що твій спис Нікого більше не спасе, Життя святого не верне. Таємна повість у пітьмі, Яскравий місяць угорі, З вікна дивитися униз Не варто, хлопче, не дивись!
2018-02-21 15:14:28
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олександр Гусейнов
Мені сподобалось)
Відповісти
2018-02-21 16:50:37
1
Вер Веріґо
Дякую
Відповісти
2018-02-21 16:58:09
Подобається
Інші вірші поета
Намалюй Я цілую тебе вночі Нас не існує Хлопчик
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12001
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4384