Верба

Вер Веріґо

Над водою шумить верба, А над нею життя журба, На вербі оповитий шум, Що ховає у собі сум. Тече річка, що вербу гне, Та життя уже не поверне, А у річці русалок гай, Та дівчині кричать: "Поховай!". "Поховай ти життя своє, Та не бійся, що сльози ллє Твоя мати і твій козак, Він пішов на війну - моряк!". Заспівали русалки пісні, Та відправились у довгі сни, А дівчина стоїть одна Та шукає у річці дна. От і все вже скінчився час: "Та дівчина прийшла до нас!", - Це русалки сказали їй Та прийняли дівчину в двір. Королевою стала вона, Та шукає все ще козака, Може десь він далеко живе, Та вона його вже не знайде.

2018-07-28 13:11:54

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Вася Яремчук

Блін.Ну дуже круто вийшло.😊👍👍👍

Відповісти

2018-07-28 16:18:16

1

Вер Веріґо

@Вася Яремчук дякую 😁

Відповісти

2018-07-28 17:25:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1786

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1982