Птаха
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
«Ти вільна, птахо, вибирати напрям», — чому слова ці в сутінковім місті такі болючі простотою зваби? такі пекельні і кусюче рідні? Щодня питаюся в розумних цього, от тільки знаючим байдуже навіть питання чути з дурнуватих країв, бо там не може існувати слово. І ось, блукаючи, по місті в тиші самотню птаху перестріну раптом, немов із казки — золотаве свято! чому вона так чарівливо дише? Думки почувши, оченята птахи раптово глянули з вогнем у душу, такі суворі, взагалі неслушні! і страх скував, і невдаванно взнаєш... Що смерть — акторка, в незрівнянній вроді: комусь звичайна з підземелля пані, для мене — птаха, що співа незнане приємним голосом в оцій пригоді!... Та не сьогодні забере з собою! «ти вільна, птахо, вибирати напрям, якщо це місто не приносить радість!» — вона кричала ці слова мольбою. І я почула, я почула — справді! життя мізерність в спорожнілім місті, тому я завтра покидаю, звісно, ці хворі стіни! і безмежно радо! я вільна птаха вибирати долю завжди приємну, щоб не бути злою. #некромолитви *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
2021-08-03 20:54:29
26
25
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (25)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@Анна Яровая нічого страшного :)
Відповісти
2021-08-12 13:51:12
Подобається
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@Писатель В Кофейном Кардигане дякую)
Відповісти
2021-08-12 13:51:28
Подобається
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
дякую)
Відповісти
2021-08-12 13:51:47
Подобається
Інші вірші поета
#некромолитва (Вибір Редакції) Вовчі очі Тарантела (Вибір Редакції) Невідправлений меседж
Інші поети
NOURCHEN LEE
@_Nourchen
breeze_
@breeze_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11394
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3872