Почуття зайві

Холод знову мій порадник Моє серце вже не ранить То тепло, що стало зайвим Я навчилась відпускати Був той час ,що не забути Ми давно вже різні люди Так бездонно кораблями Розійшлись без слів печалі Слабкість бути комусь другом Чи любити просто слухом , Що натомість це кохання ? В кожного своє поняття. Але ми натомість плута Його там де просто зручно Та комфорт, що нам потрібний , Беремо як нам повинність То давайте лиш признаєм Рідкість стала щирість млява І без лишньої моралі Почуття давно вже стали зайві .

2025-03-02 20:19:51

Інші вірші поета

Хтось тобі поміг ... Комусь потрібні Дозе с любовью)) "Я буду помнить"

Інші поети

Юнита

@neizvestnaya_kim

-Rayures

@Catalina_P

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12007

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2162