My mind

sje_107

My mind is like a room, it has a door. It has space to think, to fill. Once I open the door. To bring in knowledge. Sometimes it wants to overflow to receive more. Once I open the door. I began to began to want more. Endless doors open, as knowledge mixed with thoughts. They began to pour in. In which I couldn't stop them. I only have one room, it's space is beginning to run out. More and more. Day by day. Month to month. And even years.... Until... Till... Till... Till...it...... EXPLODES!!!!

2018-09-03 21:39:55

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

kply

I remember this one from Wattpad

Відповісти

2018-12-07 19:51:37

imma_tamed_one

@kply me too

Відповісти

2019-02-06 17:15:07

Подобається

Інші вірші поета

My family Too much / block it out I'm human just like you To try is to do ( vice versa )

Інші поети

sambridhi

@sam6ridhi

Veronika

@vera_syvorova

Miyako-san

@Sakura_san_

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2422

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2943