Тобі
На просторах своєї буденності Я погляну у очі твої, Продеруся тенетами ревності Заховаюсь в твоєму я сні. Коли страхом все серце просотане, А емоції створюють такт, Притулюся до тебе я строфами Залишуся в твоїх сторінках. Час тікає від нас всіх сторіками, Та й життя підганяє в боки. Я прикинуся римами дикими, Протечу крізь твої я думки.
2019-03-11 06:24:58
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Nala
Пробиває до душі, такі чуттєві рядки💕
Відповісти
2019-08-01 11:19:07
1
Оксана Галицька
@Nala дякую😊
Відповісти
2019-10-08 18:04:10
Подобається
Оксана Галицька
дуже дякую))
Відповісти
2020-12-23 18:47:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3248
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1994