Без назви
Якщо бути зітканим з болю, то тільки таким Він видається тоді легким-легким Це дурне его, котре намагаюсь запхнути за пазуху й від чого болить мозок і голова, Та жива. Досі жива. Незважати на збиті коліна і синці, що з'явились знікуди. Пити лате в тридцятиградусну спеку, котре насправді не любиш, Розривати диханням груди, А думками слова. Але жива. Насправді жива. Коли їду в найглибших точках метро закладає вуха (це не правило, але все ж) Коли вилізаю по скелі, нервова система кричить "спокуха, ти не впадеш" Можливо на Кобилянській в Чернівцях я таки залишила ноги та повідбивала пальці. Усі ми трохи поганці, коли "не бачим" повідомлень годин сім. "Пробач, у мене телефон сів" Тиждень чи два тому, Чи кілька місяців Ми зустрічали весну під звуки вибухів. Хоча ні, не так. ВОНИ зустрічали весну. А в нас досі сніг. Він не тане на могилах тих усіх навіть в липневі 32. А я жива. Невже досі жива. 19.07.2022
2022-10-21 21:01:57
4
0
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16543
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5431