«Туман… Тільки не думати… Не хочу думати… Я думаю про те, що не хочу думати.  Тому що це також думка».  Невже цьому ніколи не буде кінця?"

Жаль Поль Сартр - представник екзистенціалізму (досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору).

Книга написана як щоденник Антуана Рокантена, який намагається знайти сенс існування. Кожен день його мучать думки, усвідомлення, і чим більше він розвиває думку, тим більше розуміє наскільки все абсурдне. Він відчуває Нудоту, шукає де б у цьому світі було його місце, але скрізь бачить себе лишнім.

Антуану приносить задоволення одна мелодія та написання книги про Маркіза де Рольбона. "Маркіз де Рольбон був моїм союзником: він потребував мене, щоб існувати, я – в ньому, щоб не відчувати свого існування".

Чому я тут? А чому я тут не маю бути? Чому я дихаю? Чому небо голубе? Вітер існує. Люди ідуть. Вони думають. Думки.

Іноді ціль, незнання рухають нами, вони додають сенс до життя і цікавість, але коли приходить усвідомлення, досягнення, тоді це втрачає сенс і ... настає Очевидність. Для чого щось робити?

"Я вільний: у моєму житті немає ніякого сенсу – все те, заради чого я пробував жити, звалилося, а нічого іншого я придумати не можу". Але для продовження існування в глибині кожної душі горить іскорка надії, яка допомагає триматися. (для кожного вона виступає по різному)

Думки. Саме із них все починається. Вони зароджуються слова, дії, і слідом наслідки. Вони тягнуться важким грузом за тими, хто дозволяє їм існувати. Вони приводять до того, де ми знаходимося. Іноді, ми не хочемо думати, але вони є. Вони існують, і цього не уникнути...

Іноді так страшно. Але це життя. Я не можу погодитися із філософією Сартра, із тими думками, які він вклав у вуста головного героя. Хоча деякі сторінки дуже близькі до моєї душі і того, що я відчуваю. Від цього стає приємно і спокійно: все таки, я не одна. Попри весь біль, відчай, несправедливість цього життя я знаю, що на цьому світі ми не випадковість. І ці переконання відрізняють мене від людей, які говорять: в житті сенсу нема, ми просто живемо, а потім смерть і все.