Головний герой, Філіп, намагається зрозуміти у чому сенс життя. Будучи дитиною, хлопець залишився сиротою і відправився жити до тітки із дядьком. Він не хоче прожити марне життя і часто дивиться із жалем на тих, хто втрачає його.
Філіпу здається, що багато нещасть у нього завдяки фізичній ваді: він клишоногий. Аде попри все у хлопця є мрії і він намагається знайти те, що справді «його».
Мене дуже розлютила любовна лінія. Коли у книзі розповідалося про любовні пристрасті я хотіла її закрити і більше не відкривати.
Можливо так стається, що кохання не дивиться на здоровий глузд і це приносить страждання, але все ж, я вважаю головного героя безхарактерним у даному плані.
З дитинства хлопцю навʼязували певний стиль життя, який вважали найкращим, але він бачив відмінність між словами та ділами. І це змушувало його мовчки робити висновки.
«У цьому світі ми не випадково, є певний задум, план, мета»…
Книга, як на мене, написана приємно, душевно і показує життя. Звичайне життя окремої людини. В кінці я видихнула спокійно… таке життя.
7/10