Прокляття ворогу
Рутенія
Хай темрява сповиє світ, щоб ти зійшов зі шляху! Ось Мара поглядом одним наводить жаху. Згинь в муках, враже, земля тебе схоронить. Богиня ночі ні слова не промовить... Вона — це Смерть! Танцює на твоїх кістках. Біль ломить твоє тіло, ртуть на руках. В лісах загубиш свою душу, втонеш у болоті. В моїм краю не місці такій, як ти, сволоті! Гей, Маро, хай стогне й завиває, у лютих муках ворог мій сконає. Смертельний страх в твоїх очах танцює — богиня смерті сповна лютує... Будь проклятий, враже, до сьомого коліна! Проте нескорена й незламна моя Вкраїна. Таким як ти, Мара приносить люту смерть. Геть з мого краю, геть, геть!
2022-10-27 10:13:18
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Катерина Коваленко
Гарний вірш! Та, якщо можна, я можу порадити дещо)
Відповісти
2022-10-28 11:20:55
1
Рутенія
@Катерина Коваленко так
Відповісти
2022-10-28 11:21:19
Подобається
Інші вірші поета
ЄВА І ЛІЛІТ Прийдіть, мій пане... Якби.. Пісня русалки
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5492
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2411