Розлука
Я знову приходжу, щоб тобі розказати,
як день мій минув, що мені снилось.
А ти так і будеш слухати і мовчати.
Небагато часу біля тебе лишилось.
Я знову повернусь в порожній будинок,
приготую вишневий пиріг і яблучний сік.
Погляну з вікна: там чимало посаджених нами ялинок.
Кіт, що любив тебе, з дому вже втік.
Я вийду у сад, назбираю квіток,
духмяних фіалок, жовтих кульбаб.
І сплету, заквітчаю їх у вінок.
Десь біля озера квакають жаби...
Буде дощ. Та я прийду, щодня я приходжу.
Принесу поїсти. Ти зголоднів.
Біля тебе походжу.
Скільки минуло вже днів?
Покладу й вінок, волосся розплету.
Ти любив, як вітер грається ним.
Залишу у косах чорну ленту.
Пам'ятаєш, як усміх мій тебе полонив?
І я знов усміхнуся. Тільки ти мовчиш.
А я душі ридаю, страждаю.
Благаю з слізьми: прошу, повернись.
Без тебе я, мов свічка, згасаю...
Вечоріє. Треба вертатись,
щоб по дорозі не зустрілися мавки.
Так не хочеться із тобою прощатись.
Я кохаю тебе, палко!
Серце розбилось моє від твого мовчання,
ти не торкнувся навіть їжі.
Кожен крок від тебе завдає страждання.
Пиріг вишневий з'їдять миші...
Озираюсь на дуб, щоб дух твій побачити,
ти спочив там, як і хотів.
Те, що покинув ось так, я вже пробачила.
Без тебе так важко мені...
Посадила руту на твоїй могилі,
можливо, вона зацвіте.
А полин та поруч ковила,
духів злих хай прожене!
Я знову завтра прийду,
щоб розказати про день, що минув.
І новий пиріг покладу,
щоб ти про мене не забув...
Чекатиму, коли в дім наш прийдеш,
щоб взяти мене за руку.
Я знаю, що шлях ти знайдеш.
Ох, нестерпна ота розлука!
Чорним круком привіталася Смерть,
а я посміхаюсь щасливо.
Бо нарешті настала година,
коли разом з тобою спочину...
14.01.2023
3
1