Не відкладати людей
Nadine Tikhonovitch
Відкладаєш на потім і книги, і вірші, І роботу, і купу повсякденних речей, Але треба навчитись, бо це найстрашніше, Не відкладати ніколи на потім людей. На завтра відклав — завтра людини не буде, Сьогодні багато так справ, а завтра — війна, На завтра? А сьогодні останній твій грудень, Завтра... А завтра, можливо, нічого нема... Так, ти пробачиш собі і втрачені гроші, Може, і час, що так швидко від тебе спливав, Але ти за людину пробачить не зможеш, Яку не зустрів, яку ти на потім відклав... Часто питаю себе: що трапитись може? Гірше куди? Що можливо, то трапилось все... Та раптом озирнусь навкруги і... О Боже! Скільки ще потрясінь і бід життя принесе... Я хочу вірити в краще — завтра туманне, Я відкладала на потім багато ідей, Але я знаю одне, одне пам'ятаю: Не відкладати ніколи на завтра людей.
2023-01-27 17:41:26
18
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Nadine Tikhonovitch
@Н Ф дякую
Відповісти
2023-01-27 17:55:42
1
Lady K.I.M
Супер
Відповісти
2023-01-28 07:03:40
1
Леся Українка
Мудро💜
Відповісти
2023-05-14 16:15:23
Подобається
Інші вірші поета
"Я — скрізь" Сумна реальність П'яні листи Я в тебе не закохуюсь ніколи!
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Luu Herrera
@luuherrera77
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5084
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3146