Не людину, а спогад

Nadine Tikhonovitch

І знову не втримають крила, І знову не бачиш ти Бога... Ти закохана не у людину — Ти у власний закохана спогад... І знову не слухаєш серце І лягаєш вночі у труну, Твої очі усипані перцем – Ти закохана лиш у пітьму... Ти глузду не маєш, оказія – До минулого кожен твій крок, Бо закохана лиш у фантазію, У попіл вишневих думок... Твої почуття – це туман, Серця дитячого слабкість, Але ти вже давно не сама: Не варто розмінювать щастя! Ти маєш родину, дитину – Ласкавий пронизливий погляд... Ти чуєш мене? Не людину Кохаєш тепер ти, а спогад!

2021-08-24 20:12:34

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Синий Демон

Дитина? Не понял -_-

Відповісти

2021-10-29 21:48:54

Оксана

Можливо, лише і спогад, а можливо, почуття крізь роки нікуди не щезли... Діти дарують нові крила та нове відчуття, але на жаль, не забирають старих.

Відповісти

2022-10-08 12:10:07

Подобається

Оксана

@Синий Демон Із дорослими дівчатами таке трапляється

Відповісти

2022-10-08 12:10:18

Подобається

Інші вірші поета

Мертвими мовами Гідна лиш ковдра Шкарпетками заручені Я ніколи не зраджу...

Інші поети

Michelle

@writtendreams

Ren

@Panda_4010

Roi De Libertad

@Hikari_4002

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4216

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9486