Не людину, а спогад
Nadine Tikhonovitch
І знову не втримають крила, І знову не бачиш ти Бога... Ти закохана не у людину — Ти у власний закохана спогад... І знову не слухаєш серце І лягаєш вночі у труну, Твої очі усипані перцем – Ти закохана лиш у пітьму... Ти глузду не маєш, оказія – До минулого кожен твій крок, Бо закохана лиш у фантазію, У попіл вишневих думок... Твої почуття – це туман, Серця дитячого слабкість, Але ти вже давно не сама: Не варто розмінювать щастя! Ти маєш родину, дитину – Ласкавий пронизливий погляд... Ти чуєш мене? Не людину Кохаєш тепер ти, а спогад!
2021-08-24 20:12:34
26
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Синий Демон
Дитина? Не понял -_-
Відповісти
2021-10-29 21:48:54
1
Оксана
Можливо, лише і спогад, а можливо, почуття крізь роки нікуди не щезли... Діти дарують нові крила та нове відчуття, але на жаль, не забирають старих.
Відповісти
2022-10-08 12:10:07
Подобається
Оксана
@Синий Демон Із дорослими дівчатами таке трапляється
Відповісти
2022-10-08 12:10:18
Подобається
Інші вірші поета
А привиди здатні кохати? П'яні листи 10.12 La lune
Інші поети
LitcoG8
@litcoG8
Akah Moth
@AkahMothPurpleCarbone14
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1986
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3151