Наскільки це можливо
Я буду поруч. Наскільки це можливо. І чим, скажи лише, тобі допомогти? А хто правий, це насправді неважливо, Та і для мене ціну маєш тільки ти... Я десь поряд. Завжди. На твоєму боці. Що б не казали всі, що би не траплялось. Прикро, що всього владнати я не в змозі. Тож лише молюсь, молюсь та сподіваюсь. Я вірю лиш тобі, ти — завжди у мене. Мине погане все. Прошу, будь щаслива! Так, шалений січень. Та й життя шалене. Бачиш: поруч я? Наскільки це можливо.
2023-02-12 21:10:39
17
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Твоя Відьма
Дуже чуттєво та ніжно ❤️
Відповісти
2023-02-13 19:34:36
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма У цьому світі все відносно! Дякую)
Відповісти
2023-02-13 19:38:48
Подобається
Твоя Відьма
@Nadine Tikhonovitch Ладно, оцінимо масштаб трагедії)
Відповісти
2023-02-13 19:39:09
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1682
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1871