Коли закінчиться війна
Nadine Tikhonovitch
Коли закінчиться війна І небо вкриє рідний прапор, Я буду пішки йти сама  У світ надій сонливо-марних...  В той день, напевно, буде тепло, Привітним стане небосхил — Я буду мовчки йти до тебе — У місце, де набуду сил... Тебе зустріну серед міста — Навряд чи зможу закричати...  Крок до тебе — стисну міцно,  Щоб про все крізь плач мовчати...  Воп'юсь в плече і гляну в очі,  Забути щоб на мить війну,  Заплачу мовчки, щоби ночі Без тебе всі пішли в пітьму...  Так буде вечір, ніч і ранок — З'єднала нас навік весна: Дві людини. Небо. Прапор. І світ, що знищила війна... _________________ Весна 2022 р.
2022-12-03 15:24:37
18
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Твоя Відьма
До сліз...
Відповісти
2022-12-03 19:39:33
1
Лео Лея
Так і буде
Відповісти
2022-12-04 12:41:46
1
Інші вірші поета
Я в тебе не закохуюсь ніколи! Обіцяй мені дихати! Заберіть з мого серця цей біль! Нападу на тебе...
Інші поети
Anshu Pal
@_Anshu_
_darishka_
@_darishka_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12192
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16582