Фотокартка - спогад біди
Nadine Tikhonovitch
Ковтаючи сльози біди У темряві ще одній ночі, В блідій трясеться руці Фотокартка — зоряні очі... Фотокартка — руки застиглі, Відходить посмішка де у віки — На жаль, колись ми не встигли Від нещасть з тобою втекти. Пожовкла тепер фотокартка, Та зігріває мене лиш вона, Хоч руйнує, як на світанку Руйнувала столицю війна. Фотокартка — ще живі пальці Обпалюють спогадом душу... Ну нащо як в ніч, так і вранці Пам'ятати пекло це мушу? Пекло, що Раєм здавалось, Де ми щасливі, де ми сумні... Фотокартка лише залишалась Спогадом вічним біди... І більше, а більше нічого, Крім фото і сліз, сновидінь — Звідки не вкрасти нікого, А ти примара, тож згинь!
2020-07-24 11:01:42
42
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Миланочка
Дуже пронизливо....
Відповісти
2020-08-09 12:29:49
1
Nadine Tikhonovitch
@Миланочка дякую
Відповісти
2020-08-09 12:32:41
Подобається
Nadine Tikhonovitch
а може і ні...
Відповісти
2020-09-16 07:44:16
Подобається
Інші вірші поета
Втома Ви є А я не знала... Пісня дощу
Інші поети
Харука Танака
@Shadow_of_flowers
Moi
@Moi_2000
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13486
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3999