Пісня дощу
Дощ грав на струнах своїх крапель, Його пальці ніжно торкалися душі, А я, як завжди, обіймала вранці парту, А він, як завжди, казав мені: "Пиши!" А його сльози сріблі торкалися вікна, А посмішка звичайна танула у небі, І якби не цей урок, якби лише змогла Залишитись на благодійному концерті! А дощ грав мелодію, дощ плакав і сміявся, І літаки у небі обіймав він на світанку, Дощ грав суворо-ніжно, дощ зі мною грався, Дощ співав про мене щоночі і щоранку...
2020-08-31 06:45:14
41
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Наталья Дубровская
Спасибі автору за такий красивий вірш!
Відповісти
2020-08-31 06:50:56
2
Дана Язовських
Як гарно! 😍
Відповісти
2022-02-17 19:42:01
1
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2494
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2795