Як ти?
Nadine Tikhonovitch
Щось гупнуло гучно,  Я знову на вахті,  Пишу тобі влучне: «Скажи мені: як ти?» Скажи мені: де ти, Скажи, що не вбило, Скажи, що ракети Не впали — ти ціла. Скажи, що жива ти,  Мені хоча б крапку  Від тебе, без жартів,  У ніч оцю жарку...  Щось гупнуло поруч,  Немов би у шахті,  Пишу нашвидкуруч: «Ну як же ти, як ти?
2022-12-13 19:47:38
18
16
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (16)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
Ох, актуально... Ну, скажу стосовно цього вірша лише одне: життєво та лірично. Та й навіть якщо прибрати гупання, тема піклування про близьких та коханих актуальна завжди #читаємо_вірші
Відповісти
2022-12-16 20:39:53
1
Nadine Tikhonovitch
@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Так. Дякую)
Відповісти
2022-12-16 20:40:08
1
Твоя Відьма
👏
Відповісти
2022-12-22 16:24:01
Подобається
Інші вірші поета
Ти вийшла... Я в тебе не закохуюсь ніколи! Зізнання Що небо впаде...
Інші поети
cha'
@ivresse
Alaska
@Alaskan
Ail
@ail_bookworm
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2530
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672