Вірші
Всі
Астма
Хай не бачить цього ніхто.
Хай ніхто нічого не бачить
Як троянди серед кісток,
Починають щось таки значить.
Ханахакі придумали люди
Не існує такої хвороби
То чого ж мене астма душить
Від твоєї тупої особи?
Астма є, пелюсток - немає,
Квіти є. Просто десь в душі...
Кожен раз мене смерть обіймає,
Коли спогади починають душить.
Ханахакі то є моя астма,
Чи то астма є ханакі?
Я не знаю різниці,
Тим паче, коли все це мене заїбало.
3
0
123
Не палю, не люблю
Вибач, мамо, я почала палити,
Цей гіркий дим нагадує життя.
І так, про того юнака не хочу говорити,
Це він убив в мені твоє "дитя".
Пробач мене, матусю, що ридаю.
Та так ще близько я не з ким то й не була...
Тепер же я сама в світІ блукаю,
Хоча...
Й раніше я була сама?
Зі мною, мамо, просто брали й грались,
Цікаво, чи вернусь до нього знов?
Яке воно падлюко пам'ятаю,
Та може серед диму я хова любов?
Не ображайся, мамо, може кину.
А може кинусь із балкону в небеса...
Це все напевно не важливо, мамо.
Бо я сиджу й курю.
Бо я іще жива...
2
1
283
Я
Примітка: слова в дужках в пісні плануються швидко і пошепки. В деяких словах змінений наголос.
Куплет 1:
Ти кажеш мені, що на голову хвора,
Але я - це є ти, тому ти - теж потвора.
Пам’ятаєш яким я дівчиськом була?
Ти казав про кохання такі гарні слова…
Вони мене вбили, коли ти пішов,
Твій дух у мені своє місце знайшов…
Я – це є ти, тільки глянь як ми схожі.
«Моя» дивна хвороба тебе зводить до дрожі…
Приспів 1:
Я тепер твоя тінь, за тобою ходжу,
І вдень, і вночі твій покій бережу.
Була я людиною й мала ім’я,
Та тепер я – це ти, я тобою п’яна…
Куплет 2:
І вдень, і вночі, ти чогось так нервуєш,
Та я знаю тебе, сам себе не загубиш.
Мене називаєш жіночим ім’ям,
Та немає дівчиська тут є лише я!
(а я – це є ти, я частина твоя)
От тільки нас двоє бути не може,
Тебе це, напевно, теж дуже тривожить.
Я візьму в руки ніж й нас не лишиться двоє,
Я є справжній, ти – ні! Віддай Ім’я же мОє!
Приспів 2:
Я лежу в дивнім місці, тут люди навколо,
Вони кажуть що я на голову хворий…
Називають мене жіночим ім’ям,
«Твоїм, моя люба, яку так я кохав.»
P.S. Якщо хтось не зрозумів, тут описується те, як дівчину, кинув хлопець, і у висновку це так її збентежело, що у неї почався розлад особистості. Вона не могла жити без свого кохання, тому почала вести і сприймати себе як свого хлопця. По суті, вона заважала і лякала його та оточуючих цим. У висновку коли її особистість сфорувалася як його, вона вже повністю стала ним, і вона подумала, що двоє їх бути не може, а вона була впевнена, що саме вона справжня (так, психічні хвороби такі) і у висновку вбила його, через що потрапила в психіатричну лікарню.
2
0
264
