Не палю, не люблю

Харука Танака

Вибач, мамо, я почала палити, Цей гіркий дим нагадує життя. І так, про того юнака не хочу говорити, Це він убив в мені твоє "дитя". Пробач мене, матусю, що ридаю. Та так ще близько я не з ким то й не була... Тепер же я сама в світІ блукаю, Хоча... Й раніше я була сама? Зі мною, мамо, просто брали й грались, Цікаво, чи вернусь до нього знов? Яке воно падлюко пам'ятаю, Та може серед диму я хова любов? Не ображайся, мамо, може кину. А може кинусь із балкону в небеса... Це все напевно не важливо, мамо. Бо я сиджу й курю. Бо я іще жива...

2021-05-31 20:24:40

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Харука Танака

дякую

Відповісти

2021-05-31 21:29:02

Подобається

Інші вірші поета

Серцю трапився бабій Астма Я

Інші поети

tata

@tata4u

B I

@boredintrovert

-Rayures

@Catalina_P

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8358

Хрест - навхрест

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?

1921