Кицюня
Давай зупиним час, запам'ятаєм мить, Допоки люди сплять, ти будеш мене вчить, Як тіло поцілунками твоє ніжно вкривати, Це все кицюнь не жарти, це все кицюнь не жарти. Щоб кожен дотик казкою для тебе ніби був, Щоб кожен сусід розповідь твою крізь сон почув. Тримай мене міцніше, сьогодні ти мій рай. А завтра зранку встанемо, поп'єм зелений чай. Розкажи мені, кицю, свої уподобання, Кожен дотик наш мов рапсодія кохання Ніч така спокійна, хвиля почуттів Разом у гармонії моментів й стонів спів. Цієї ночі разом мить за миттю йдем Ці доторки наші мов пісня в тиші тем Кожен рух повільний кожен дотик – рай З тобою у гармонії любові у цей край. Візьму твої руки, щоб стрічкою зв'язати, Сьогодні не вдасться тобі кицюнь поспати. Зісковзую вниз, ніжно граюсь з тобою, І ти візьми кицю пограйся зі мною. Кожен дотик ніжний в нотних партитурах Давай поп'ємо чаю на світанку бурім. Ну бо, слухай, кицю, ще не час кінчати? Я хочу усю ніч так з тобою гратись. https://youtu.be/0H4gAYcuzng?si=tAoPnBy-lwX8ppQY
2024-10-06 14:28:19
1
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2556
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2569