Безславно
Nadine Tikhonovitch
Давай про нас не напишуть в новинах І про інших нехай складають віршí, А ми збережемо віру в обіймах  І рушимо тихо до власних вершин...  Нехай же із нас не зроблять героїв Захопливих книг і сумного кіно,  Де серед безглуздя тисячі воїн Загинуть найкращі в кінці все одно...  Благаю, давай з тобою лиш жити — До історій інші нехай увійдуть...  Втомилась втрачати — хочу любити І разом прожити безславную путь.
2022-11-27 15:56:15
27
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Юлія Богута
Вірш перегукується з моїм) я теж не хочу жити в підручнику і стати частиною історії. Принаймні частиною статистики не хочу. Краще вже в книгу з літератури потрапити. #чв
Відповісти
2022-12-10 18:08:27
1
Nadine Tikhonovitch
@Юлія Богута У нас з тобою схожі бажання)
Відповісти
2022-12-10 18:13:54
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
Ну задум доволі цікавий. Відсторонення від зовнішнього світу для рефлексії перегукується із віршем Лео Леї, і знаєте, цей ескапізм мені дуже близький, тому💚 #читаємо_вірші
Відповісти
2022-12-10 19:22:13
1
Інші вірші поета
Світ збожеволів Три секунди Згадка про тебе Шкарпетками заручені
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1326
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1681