23.02 — напередодні
Nadine Tikhonovitch
А пам'ятаєш, як торік, Ззаду дивлячись на тебе, Думками я тримала небо, А навколо танув сніг? Здавалось: завтра небо трісне — Впаде на землю й на дім, А ми почуємо лиш грім — Стане в тілі різко тісно... Цей день був сонячним, на диво, Губились де серéд доріг, І серéд лютневих криг Я посміхнулась тобі в спину... Згадай цей день, ще мирний: Думками там тримаю небо І молюсь богам: «Не треба!» — Та прокинусь у квартирі... У той же день і той же лютий, Мов завмер наш календар... Кожен день — новий удар, Війною що стискає груди...
2023-02-23 10:17:10
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Деміра Рейн
блін, я пам'ятаю до дрібниць, як у той день 23.02.22 ти і Юля написали чимось схожі вірші про те, що завтра буде війна, я пам'ятаю, як я не спала у одинадцять з чимось годин і читала їх, мені не вірилось, що буде війна, не вірилось...🥺
Відповісти
2023-02-23 11:51:51
1
Nadine Tikhonovitch
@Деміра Рейн Так, писали...
Відповісти
2023-02-23 11:52:37
1
Інші вірші поета
Саме такою... Біоритми Сирена Звичка
Інші поети
UNICORN
@oshold
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11842
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2332