Мо' нічого й не було
Моя душа плаче,
А серце так скаче.
Побиті всі вітражі.
Твоє слово не скаже
І спогад не покаже
Коли й де ми стали чужі.
Як знедолені вітрами
Ми стали міражами
Палавших в душах вогнів.
Хто ж скаже мені тихо
За які гріхи те лихо,
Що надвоє ділить світів.
Хто ж міг нам сказати,
Що кохати й страждати
Одна мука й ми як святі.
Світ так обернуло
І нас повернуло.
І там де був захід
Побачиш ти схід.
Мо' нічого не було
І мить промайнула.
І помітно лиш слід
Де тиша йде вслід.
І тепер нам невідомо
Де шукати знайоме
Серед яких темних лісів.
І кожен наш спогад
Як лишній здогад,
Що разом тепер лиш у сні.
Ось так ми й живемо
І життя ми прядемо,
А в серці наші болота густі.
Тому так добре я знаю
Що повільно вмираю
Бо моя слабкість є у тобі.
2018-02-15 09:41:57
2
0