تمثيلية الحياة

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

تراقصنا الأحزان فوق مسرح الآلام تدعونا نفسنا الكئيبة إلى الاستسلام كوابيسنا اللعينة كانت يوما أحلام اعتدنا أن نكون أقوياء لعلمنا أن الدنيا ظالمة للأبرياء لحماية قلوبنا، اكتسينا الدروع ولكن أعيننا، هزمتنا بالدموع نناجي الصحبة والمودة فلا تجيب ندائنا إلا الوحدة الباردة رجونا صبرا جميلا فنحن نصارع عيشا ذليلا إلى متى ستنتهي تمثيلية الحياة؟ وهل سنحيا كراما قبل الممات؟ لا تلومونا على ضعفنا كنا شجعانا أقوياء في زماننا وكما الحديد يصدأ صدأت عزيمتنا، ونعترف أنه منا كان الخطأ سنعيد لم شتاتنا وسنربح حربنا إن لم ترحمنا الحياة لن نرحمها وإن أسعدتنا يوما من بين دهر عذاب لن نغفرها سنعيش على أمل أن نلقى نصيبنا بعد حين سنصبر إن تطلبنا الأمر إلى يوم الدين ✒️ بقلمي وبوجعي 💀 ~PurpY 💜~

2019-01-31 23:42:37

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

شكراا 💜💜💜

Відповісти

2019-02-02 16:34:14

Подобається

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16951

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12799