تمثيلية الحياة

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

تراقصنا الأحزان فوق مسرح الآلام تدعونا نفسنا الكئيبة إلى الاستسلام كوابيسنا اللعينة كانت يوما أحلام اعتدنا أن نكون أقوياء لعلمنا أن الدنيا ظالمة للأبرياء لحماية قلوبنا، اكتسينا الدروع ولكن أعيننا، هزمتنا بالدموع نناجي الصحبة والمودة فلا تجيب ندائنا إلا الوحدة الباردة رجونا صبرا جميلا فنحن نصارع عيشا ذليلا إلى متى ستنتهي تمثيلية الحياة؟ وهل سنحيا كراما قبل الممات؟ لا تلومونا على ضعفنا كنا شجعانا أقوياء في زماننا وكما الحديد يصدأ صدأت عزيمتنا، ونعترف أنه منا كان الخطأ سنعيد لم شتاتنا وسنربح حربنا إن لم ترحمنا الحياة لن نرحمها وإن أسعدتنا يوما من بين دهر عذاب لن نغفرها سنعيش على أمل أن نلقى نصيبنا بعد حين سنصبر إن تطلبنا الأمر إلى يوم الدين ✒️ بقلمي وبوجعي 💀 ~PurpY 💜~

2019-01-31 23:42:37

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

شكراا 💜💜💜

Відповісти

2019-02-02 16:34:14

Подобається

Схожі вірші

Всі

І сиділи, курили

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.

63

17

4176

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

98

15

7501